Теократичний погляд на щасливу сім’ю

 

Бог Єгова є творцем сім'ї. Він створив землю, створив людину, щоб вона на ній жила. Творець бачив, що чоловікові погано бути самому, і створив для нього жінку як помічницю, наділив їх здатністю народжувати дітей. І дав наказ, щоб вони розмножувалися і наповнювали землю.

Щоб зберегти єдність і гармонію між членами сім'ї, чоловікові було дано право бути головою сім'ї, але Адам не впорався зі своїм обов'язком. Його дружина проявила не покірність. Його перший син став вбивцею. Він дозволив, щоб його родину було зруйновано заколотом, гріхом, докорами і смертю.

І до сьогодні сім'ї руйнуються таким же чином і з тих самих причин. І чоловіки, і жінки далеко відійшли від запропонованих Єговою правил поведінки в сім'ї. І чоловіки, і дружини не хочуть належно виконувати свої зобов'язання. Чоловіки зловживають своїм правом головування, дружини бунтують проти нього, а діти ігнорують його, роблячи безпрецедентні правопорушення.

Хоча консультантів з питань шлюбу стає дедалі більше, сімейні негаразди, правопорушення та розлучення зростають набагато швидше. Відкидаючи теократичну пораду Єгови, сім'ї сіють за людською мудрістю, а пожинають за дурістю. Світ здається мудрим у своїй зарозумілості, але хіба його плоди не кричать про дурість його мудрості?


Єдиний засіб, аби усунути це, - запровадити теократичну поведінку в сім'ї.


Ви пам'ятаєте, що в Едемі чоловік і жінка були "одним тілом", і те саме кажемо про шлюбних партнерів сьогодні. Подібно, існує єдність між Єговою та головним у вселенській організації - Христом Ісусом. Також Христос та Його наречена, Церква, є одним тілом.

У людських справах дві голови можуть бути краще, ніж одна, коли йдеться про пошук ідей або розглядаються можливі варіанти дій. Проте коли справа доходить до остаточного рішення, одна голова має бути уповноважена приймати рішення за обох.

Порядок встановлений Творцем

Нехай всі визнають цей факт: у кожного є голова над ним, крім Того, який є головою над усіма: "Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог" (1 Кор. 11:3).


Цей порядок було впроваджено не творінням, він є законом Творця всесвіту. Пристосувати себе до нього - це послух Єгові; відмова від нього - бунт проти Нього.


Теократичні жінки та діти визнають чоловіка головою дому. Він повинен прагнути наслідувати бездоганний приклад Єгови Бога, Голови і Чоловіка вселенської організації. Єгова не тільки створив всі речі, але й встановив закони та правила для їхнього очільництва та забезпечує все необхідне для їхнього існування. Навіть у своїх власних шляхах і вчинках Єгова незмінно дотримується праведних принципів і здійснює своє керівництво, проявляючи безкорисливу справедливість, мудрість, терпіння, милосердя, співчуття і, перш за все, любов: "Чоловіки, так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабкішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємицями благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви" (1 Пет. 3:7).

Він повинен дати правильний напрямок їхнім об'єднаним зусиллям, приймаючи мудрі рішення, брати на себе відповідальність за ці рішення та справлятися з будь-якими наслідками, які можуть бути після них. Чоловіки повинні намагатися дотримуватися праведних принципів, виявляти терпіння і витримку, проявляти милосердя і прощення, увагу і розуміння й насамперед зберігати живу та активну любов за зразком тієї, яку виявив Єгова до своєї вселенської організації та Христос до своєї церкви.

Відповідати таким високим вимогам, звичайно, складніше, ніж бути покірною такому голові, чи не так? Яка розумна жінка може заперечувати підпорядкування такому керівництву?

Високі стандарти

Жодна людина не відповідає цим високим стандартам. Як Єгова пам'ятає, так і шлюбні партнери повинні пам'ятати, що люди створені з пороху і є грішні, тому мають бути милосердні й помірковані. Перед тим, як звинувачувати когось, кожен із подружжя має зважити на слова Ісуса: "Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. І чого в оці брата свого ти скалку бачиш, колоди ж у власному оці не відчуваєш? Або як ти скажеш до брата свого: "Давай вийму я скалку з ока твого", коли он колода у власному оці? Лицеміре, вийми перш за все колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого" (Матв. 7:1-5).

Рівність

Християнські дружини повинні зберігати це душевне ставлення Христа: "Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, перебуваючи в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він применшив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, був слухняний аж до смерти, і то смерти хресної..." (Фил. 2:5-8), а не ставлення багатьох світських дружин, які прагнуть рівності зі своїми чоловіками, а часто й домінування над ними.

Дружини, які справді є християнками, не будуть розглядати нетеократичну можливість часткового чи повного захоплення головування в сім'ї, яка з Божої волі належить їхнім чоловікам. Вони будуть підкорятися шлюбному порядку, розуміючи, що його було встановлено не кимось, а самим Єговою.


Повстати проти цього порядку - значить повстати не проти людини, а проти самого Єгови.


Біблія визначає, які стосунки мають бути між чоловіком і дружиною: "Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві ... Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву, бо ми члени Тіла Його від тіла Його й від кісток Його! Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом… Отже, нехай кожен із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!" (Еф. 5:22, 28-31, 33).

Голова сім'ї

Чоловік повинен відповідати своєму статусу голови родини, якщо він хоче домогтися глибокої поваги своєї дружини. Наполягаючи на своєму статусі голови, але не виконуючи своїх обов'язків, він буде мати вигляд зарозумілий. Виконання обов'язків керівника вимагає глибоких знань, хорошого розуміння та спокою, терпіння та розсудливості у складних ситуаціях.

Якщо чоловік веде себе зверхньо, він навряд чи може розраховувати на глибоку повагу від дружини. Вона може підкоритися з моральних, фізичних, економічних або теократичних причин, але їй буде набагато легше і набагато приємніше це робити, через любов і глибоку повагу, яку вона відчуває завдяки його гідній поведінці. Якщо чоловік дозволить своїй дружині взяти гору, вона втратить глибоку повагу до нього, а він втратить самоповагу.


Якщо жінка керує домом, вона руйнує його як в очах чоловіка, так і в очах Бога.


Як чоловікові важко відповідати вимогам голови сім'ї, так і дружині нелегко впоратися із бажанням бути головою. Коли вона добре виконує свою роботу, вона є похвалою для своєї сім'ї в суспільстві, а чоловік, який її має, благословенний Єговою (1 Тим. 5:14, Пр. Сол. 18:22; 19:14; 31:10-31).

Благополуччя сім'ї залежить від виконання обов'язків як чоловіком, так і дружиною. Між ними має бути співпраця та об'єднання зусиль, згуртування, як у команді, розподіл обов'язків. Обоє мають бути готові на компроміс, іноді поступатися. Однак, коли неможливо досягти згоди в сімейному питанні і необхідно ухвалити певне рішення та визначити порядок дій, його має ухвалити чоловік. Це справедливо. Саме він повинен взяти на себе відповідальність за те, що те рішення потягне за собою: чи то добре, а чи погане.

Коли чоловік приймає рішення, з яким дружина не погоджується, вона не повинна ображатися або приховувати образу і стримуватися, сподіваючись на невдачу внаслідок чоловікового рішення, щоб потім сказати: "Я ж тобі говорила!" Ні, але вона має бути теократичною. А це означає, що вона має співпрацювати, щоб будь-яка справа була успішною для добра сім'ї.

Діти в сімейному колі

Єгова не оминає і дітей у сімейному колі. Вони перебувають під батьківським контролем, але їх не можна ображати чи дратувати. Боже Слово дає таке двостороннє розпорядження: "Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливо! "Шануй свого батька та матір" - це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній! А ви, батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в нагадуванні й застереженні Божому!" (Еф. 6:1-4).

Теократична молодь мусить пам'ятати, що мудрість і зрілість для прийняття рішень приходять лише з віком, з роками навчання та досвіду. Вони не будуть схожі на пустунів часів Єлисея, які глузували і знущалися з пророка Божого, вважаючи його старим "лисим", і в результаті це обернулося горем. Натомість вони пам'ятають: "Мудрість у старших, і в довголітніх розум" (Йова 12:12).


Батьки повинні навчати дітей Біблійної правди і прославляти Бога.


Члени сім'ї повинні завжди виявляти повагу одне до одного. Коли необхідно виправити когось, робіть це так, як би ви хотіли, щоб вас поправили. Чоловік повинен бути достатньо мужнім, щоб не звертати уваги на дрібні роздратування, а дружина ніколи не повинна дозволяти скаргам доходити до плачевної стадії зачіпок.

Будьте розважливими, послідовними, примирливими, швидкими до прощення і до вдячності, за те що добре зроблено (Пр.Сол. 19:13; 27:15, 16).

Замість того, щоб створювати правила, подібні до талмуду, нам потрібно прищеплювати принципи, якими ми повинні керуватися.

Основний принцип

У питанні єдності сім'ї правильний насамперед один принцип – це любов: "Найперше майте щиру любов одне до одного, бо любов покриває багато гріхів!" (1 Пет. 4:8).

Перевірте, чи відповідає ваша любов цьому опису: "Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не припиняє бути! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується".

"Терпіть одне одного і пробачайте собі, коли б мав хто на когось оскарження. Як Христос вам простив, робіть так і ви! А над усім тим зодягніться в любов, бо вона - союз досконалості! І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте! Слово Христове нехай відгукнеться в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте самі себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні! І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім'я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві.

Дружини, слухайтеся чоловіків своїх, як це в Господі личить! Чоловіки, любіть дружин своїх і не будьте суворі до них! Діти, слухайтеся в усьому батьків, бо це Господеві приємне! Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб духом не занепали вони! Раби, слухайтеся в усьому тілесних панів і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця і зі страхом Божим! І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям! Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадок, бо служите ви Господеві Христові" (1 Кор. 13:4-8; Кол. 3:13-24).

Отож застосовуйте цю практичну пораду про прощення, мир, любов, духовність, покору, слухняність і терпіння в сімейному колі.

Теократична поведінка в поділеній сім'ї

Коли всі члени сім'ї присвячені Єгові, тоді теократична поведінка можлива. Сім'я визнає верховенство чоловіка і батьківську владу, і обидві ці влади провадяться в любові. Сім'я разом навчається, разом відвідує зібрання, разом працює у полі та розділяє домашні обов'язки. Але що, якщо не всі члени сім'ї є свідками Єгови і схвалюють Його принципи?

Коли Ісус посилав своїх апостолів проповідувати, він сказав їм, щоб вони не намагалися нав'язати свою звістку будь-кому з домочадців і припиняли говорити, якщо правда відкидається. Більше того, вони повинні були бути "мудрі, як змії, і прості, як голуби" (Матв. 10:16). Цю пораду можна застосувати і в сім'ї.


Істина нікому не повинна нав'язуватися, але треба тактовно її сіяти, проповідуючи її своїм прикладом, підтверджуючи правду своєю християнською поведінкою.


Це безсловесне свідчення, а саме власним прикладом, особливо рекомендоване дружинам, чиї чоловіки не перебувають у правді: "Так само дружини, коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин, як побачать вашу поведінку, чисту в страху. А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, заплітання волосся та навішування золота або вбирання одеж, але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дороге перед Богом. Бо так само колись прикрашали себе й святі ті жінки, що покладали надію на Бога й корились своїм чоловікам" (1 Пет. 3:1-5).

Навіть якщо чоловік не в правді, "не слухняний слову", дружина, присвячена Єгові, все одно має підкорятися своєму чоловікові.

Обов'язки батьків

Часто поділ у сім'ї відбувається між батьками та дітьми. Якщо батьки є посвяченими служителями Єгови, а їхні діти – ні, батьки повинні подавати правду так, щоб діти могли її зрозуміти, а також приводити своїх дітей на зібрання. Батьки зобов'язані привчати до порядку та контролювати своїх дітей, і якщо голова сім'ї не може цього зробити, він вважається непридатним для того, щоб бути особливим служителем у зібранні. Батьки повинні здійснювати свою батьківську владу із твердістю, яка стримується любов'ю і вихованістю.

Якщо тільки один із батьків перебуває в правді, то він повинен наставляти дітей у міру своїх можливостей і тим самим сподіватися на спасіння дітей: "Щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю," "Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі" (1 Тим. 3:4; 1 Кор. 7:14).

Особливо важливо пам'ятати тактовність у висловлюваннях, коли ми живемо в розділеній сім'ї: "Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати". "Не робіть нічого підступом або з чванливості, але в покорі майте одне одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, а про інших". "Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві. ... Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що потрібне для добра, щоб воно подало благодать тим, хто чує. ... Всяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде забрано від вас разом із всякою злобою" (Кол. 4:6; Фил. 2:3-4; Еф. 4:26, 29, 31).

Наслідок чесності перед Єговою

Віруючі в розділеній сім'ї повинні йти на багато поступок, щоб зберегти мир і, можливо, залучити на свій бік невіруючих, але є момент, коли для компромісу місця нема, коли під загрозою опиняється чесність перед Єговою: "Відповів же Петро та сказали апостоли: "Бога повинні слухатися більше, як людей!" "Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посланий на випробування, немов би чужому випадку для вас" (Дії 5:29; 1 Пет. 4:12; Лк. 12:51-53; Матв. 10:36).

"Ісус сказав: «Істинно кажу вам: нема такого, хто залишив би дім чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи поля ради Мене і Євангелія, і не отримав би нині, в цей час, серед переслідувань у стократ домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в віці майбутньому — життя вічне" (Мр. 10:29, 30)

І це не просто десятки чи сотні братів і сестер навколо вас зараз у ваших місцевих зборах, яких ви придбали. Ні, але їх сотні тисяч по всій землі, готові прийняти вас відкритими обіймами й зі щирим серцем. І це велике теократичне сімейне коло не буде порушене бурчанням, метушнею, боротьбою, бунтом, безбожністю, тому що ця сім'я, об'єднана під керівництвом Бога Єгови і Його Царя Ісуса Христа, і кожен її член має намір підтримувати належну теократичну поведінку в цьому радісному сімейному колі!

Нехай допоможе нам Єгова робити це завжди!