Що Біблія говорить про Трійцю?

Багато століть тому людство було зведене через спонукання вірити в неправду. Та мав прийти час, коли правда переможе і допоможе чесним людям оминути те, що завдає їм шкоди. Цей час уже прийшов, і на це є воля Божа. Правда відкриває брехню і допомагає чесним людям знайти охорону. Ісус Христос, великий Учитель правди, сказав про Слово Боже, яке є в Біблії, так: «Слово Твоє – правда» (Івана 17:17).

Однією з основних наук організованої релігії є вчення про Святу трійцю. Мільйони людей приймають її як правду Святого Письма і свято вірять у неї.

Ця наука стверджує існування трьох богів в одному: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий; всі три рівні в силі, суті й вічності; нестворені і всемогутні.

У католицькій енциклопедії термін «Блаженна трійця» пояснюється так: «Термін «трійця» вжитий, щоб відзначити основну науку християнської релігії, яка стверджує, що в єдності Бога-голови є три особи: Отець, Син і Святий Дух – і ці три особи відокремлені одна від іншої. Ось слова символу віри Атанасія Великого: «Отець є Бог, Син є Бог і Дух Святий є Бог, однак немає трьох Богів, але лише один Бог».

Така наука цілком нелогічна, тому що це неможливо – трьом особам існувати в одній. З наступних фактів можна чітко простежити, що така наука збудована на переказах людей, а не на Слові Божім. Наука про «трійцю» і її пояснення є дуже невиразні, і навіть виправдання, що «це таїна», не задовольняє. Коли ще й взяти до уваги слова апостола, що «Бог не є Богом безладу, але миру» (1 Коринтян 14:33), то одразу можна побачити, що така наука – не від Бога.

Але ж хтось запитає, коли Бог не є автором цієї заплутаної науки, то хто є її автором?

Наука про «трійцю» бере початок з давніх Вавилону та Єгипту й інших міфологій. Ані християни, ані євреї не можуть заперечити, що ті давні народи шанували демонських богів, а Божий народ Ізраїля був застережений не змішуватися із ними з цієї причини.

Є ще інші два цікаві факти:

• По-перше, релігійник, на ім’я Тертуліан, жив у другому столітті в Карфагені, в Африці. Він ввів слово «трінітас» в латинське еклезіастичне письмо. Цей термін означає «трійця», але не вживається він жодного разу в натхненних Писаннях.
• По-друге, та наука була перший раз впроваджена в «Установлену релігію» через духовника, на ім’я Теофіл, який також жив близько 180 р. після Христа. В році 325 після Христа собор духовенства відбувся в місті Ніцея, в Малій Азії, і підтвердив цю науку. Пізніше її проголосили як доктрину релігійної організації «Християнства», і відтоді духовенство завжди дотримується цієї заплутаної науки.

Тож тепер можемо зробити висновок, що це не Біблійне вчення, а що сатана започаткував цю науку про «трійцю» через своїх людей.

Хтось запитає, що ж робити з писаннями, які підтримують «трійцю»? Чи ж вони не доводять правдивість науки духовенства і не стверджують, що вона відрізняється від «трійці» давнього Вавилону?

Кожна чесна і богобоязлива людина прагне знати правду. Вона розуміє, що знання ‒ це охорона проти блуду, але щоб осягнути таке знання, треба представити аргументи із двох сторін і щиро вчитатися в них. Тому звернемо нашу увагу на головні писання, які підтримують науку про «трійцю».

Найперше, існує текст в 1 Івана 5:7 у Версії короля Якова і у Версії Дуя, де читаємо: «Бо троє їх, що свідкують на небі: Отець, Слово і Святий Дух; і ці три ‒ одне». Інший вірш є в Євангелії Івана 10:30: «Я і Отець ‒ одно». Третій доказ, це слова апостола Павла щодо Ісуса Христа в 1 Тимофія 3:16: «Бог явився в тілі». І четвертий – добре відомий текст в Івана 1:1, а саме: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово».

Коли духовенству ставлять запитання їхні ж послідовники, як така комбінація – три в одному – може існувати, то вони поверхово відповідають: «Це таємниця!» Деякі з них намагаються пояснити її за допомогою трикутника, трьох листків або подоби з трьома головами на одній шиї.

Все ж таки богобоязливим людям, що бажають пізнати Єгову й служити Йому, дещо важко любити й вшановувати заплутаного, дивного та з трьома головами Бога. Духовенство, допустивши такі погляди, заперечує саме собі, говорячи, що Бог сотворив людину у Своїй подобі. Але ж ніхто ніколи не бачив людину з трьома головами!

Правдиві християни розуміють: «нехай Бог буде правдивий, всяка ж людина – омана». (Римлян 3:4, Анг. Вер.). Маючи за цінне правило те, що «всяке слово в Бога – чисте» (Приповісті 30:5; Псалом 12:6) і що наведені тут слова взяті з Божого чистого Слова Біблії, варто уважно вчитатися в них.

З такими думками проаналізуймо слова з 1 Івана 5:7: «Бо троє їх, що свідкують на небі: Отець, Слово і Святий Дух, і ці три – одно».

Тут наведемо яскравий приклад, як ці слова були додані до Божого Слова, і доповнення ці чітко заперечені. Обговорюючи цей текст, славний знавець грецької мови Веньямин Вільсон пише у своєму Емфатичному Діаглоті: "тексту про небесного свідка не знаходимо в жодному грецькому рукописі, з-поміж тих, що були написані ще до 15 століття. Його не наводять жодні грецькі духовні письменники, ані хто з перших латинських отців.

Навіть тоді, коли вони зупинялися над певними доказами цього вчення, вони не посилаються на ці слова як на авторитетні. Тож очевидним є те, що він доданий". Правдивість цих слів підтверджує той факт, що новочасні перекладачі (окрім римо-католицьких версій) також не вносять цей текст.

Наступний текст, на якому хочемо зупинитися, знаходимо в Євангелії Івана 10:30: «Я і Отець одно». Читач цього вислову може подумати, що Бог і Ісус – одно, але ж Єгова радить: «Здобувай мудрість і всім, що маєш, набувай розуму» (Приповісті 4:7). Таким правилом треба завжди керуватись, а особливо в цьому випадку.

Сам Ісус так пояснив значення тих слів в Івана 10:30 у Своїй молитві до Отця, перед Його розп’яттям: «Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова увірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб одне були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав» (Івана 17:20-22).

Ісус молився за тих, що мали стати членами Його тіла, тобто церквою. Апостол підтримує цю думку в 1 Коринтян 12:12: «Як-бо тіло одно, а членів має багато, всі ж члени одного тіла, хоч багато їх, а одно тіло, так і Христос». Пояснюючи цю точку зору, апостол пише: «Бо чоловік ‒ голова дружини, як і Христос ‒ Голова Церкви, Сам Спаситель тіла!» (Ефесян 5:23). А тепер, підсумовуючи, що Єгова є Головою всіх, апостол пише: «Всякому чоловікові голова ‒ Христос, а жінці ‒ голова чоловік, голова ж Христові ‒ Бог» (1 Коринтян 11:3).

Ясна правда відкриває сама себе, тобто, як Христос і члени Його тіла вважаються за одно, так і Єгова й Христос вважаються за одно. Всі вони є одно в згоді, цілях і організації. Коли б цей умовивід був нерозумним, Ісус ніколи б не сказав: «Бо більший за Мене Отець» (Івана 14:28), або «не Моя воля, а Твоя нехай буде» (Луки 22:42). Тож всі, включно з Ісусом, цілковито піддані Великому Голові, Всемогутньому Богу.

Твердження духовенства, що Всемогутній Бог явився в тілі людям на цій землі, підводить нас до тексту в 1 Тимофія 3:16, який твердить: «Бог явився в тілі». В іншім зауваженні в Емфатичнім Діаглоті, в перекладі Веньямина Вільсона, сказано про 16 вірш так: «Майже всі старовинні рукописи і всі версії містять слово «Він» замість «Бог» в цьому вірші, і так є правильно». Перекладаючи цей вірш слово в слово з грецького тексту читаємо: «Той, що явився в тілі». Американська стандартна версія уживає «Він», інші переклади уживають слова «Котрий».

Коли б це стосувалося втілення Всемогутнього Бога як доказ, що «трійця» правдива, тоді слова Іванові були б неправдиві: «Ніхто Бога ніколи, не бачив, ‒ Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був» (Івана 1:18). Однак ці слова роблять очевидним факт, що Ісус, перебуваючи в повній єдності з Отцем, міг проголосити Його як словом, так і ділом, перед усіма людьми під час Свого перебування в тілі. Тим-то Ісус сказав: «Хто бачив Мене, той бачив Отця» (Івана 14:9).

Давид, промовляючи під впливом духа, описує людину, створену «меншою, ніж ангели». У листі до Жидів 2:9 ми читаємо ті самі слова про Ісуса: «Бачимо Ісуса, мало чим меншим від ангелів, бо, за те, що витерпів смерть, Він увінчаний честю й величністю …». Коли б «трійця» була правдива, тоді Бог був би менший від ангелів у часі Свого перебування на землі, що суперечило б Його величності. Та ми знаємо, що Ісус прийшов на землю, щоб подбати про викуп через Своє звершене людське життя.

Адже ж той викуп мусів бути рівний втраті, а саме звершеному життю, яке мав Адам в Едемі: «Життя за життя…» (Повт. Закону 19:21).

Написано про Ісуса: «Він, будучи в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він применшив Самого Себе, прийнявши подобу раба, ставши подібним до людини, і, ставши людиною, Він упокорив Себе, будучи послушним аж до смерті, і то смерті хресної …» (Филип'ян 2:6-8). Справедливість Бога не дозволила б Ісусові, як ціні викупу, бути більшим від створеної людини і стати найвищим Всемогутнім Богом у тілі.

Розглянемо останній вірш, який мав би підтримувати «трійцю».

Його знаходимо в Євангелії Івана 1:1: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово». Щоб усунути всякі суперечки, звернімося до дослівного перекладу в Емфатичнім Діаглоті. Ми читаємо: «На початку було Слово, і Слово було з Богом, і бог було Слово». Зауважте тут вставлене речення: «Слово було з Богом». Слово «Бог» написане як власна назва в цьому випадку, із означеним артиклем перед ним. А в наступному реченні «і бог було Слово» бачимо, що слово «бог» написано з малої букви, як звичайний іменник. Також неозначений артикль у цьому вислові вказує, що ті дві особи співпрацювали одна з іншою, а не становили одного і того самого Бога.

Тверезе розмірковування над цим текстом висвітить й інші істини для розуміння. Треба пригадати, що «Бог існує від віку й до віку» (Псальма 90:2). Якщо це правда, тоді як могло Слово, як Бог, мати початок? Та правдою є, що те Слово – це Ісус Христос, який мав початок, бо ж в Об’явленні 3:14 Він виразно заявив, що був початком творіння Божого. Тому про Нього говориться, як про «Єдинородного» від Отця.

В Івана 1:14 сказано: «І Слово стало тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди. І ми бачили славу Його, славу як Однородженного від Отця». Апостол Павло підтримує цю думку в Колосян 1:15, говорячи: «Він є образ невидимого Бога, народжений перш від усякого творіння».

Тут знову вчителі «трійці» мусять захищати себе виправдуванням, нібито «це тайна».

Зараз хотілося б обговорити тему «Святого Духа - третю особу в трійці», яка мала б бути рівна з Богом і з Христом у силі, суті та вічності. У тих чотирьох текстах, неправильно наведених для підтримання версії «трійці», тільки перший вірш містить слова «Святий Дух» (англ. holy spirit), але й він є підроблений. Загальне поняття про «Святого Духа» стверджує, що він є духова особа. Але ж правдою щодо цього є те, що грецьке слово дух було просто неправильно перекладене на «holy spirit».

Навіть у грецько-англійському словнику зазначено, що грецьке слово перекладене як «дух» має той самий корінь, що й слова в інших місцях Біблії, перекладені як «подих», або «вітер», або «легіт». Як вітер і подих, невидимі для людини, так і Дух Божий.

Святий Дух – це невидима активна сила Всемогутнього Бога, яка спонукає Його слуг до виконання Його волі.

Для того, щоб переконатися в цьому, припустимо, що Бог і Христос були одне в рівності, силі й вічності під час Ісусового перебування на землі й аж до Його хрещення. Де ж тоді була третя особа з «трійці», Святий Дух? Не роздумуючи, релігійники кажуть, що вони всі три знаходилися в одній особі весь той період. Але ж чи це правда? Писання кажуть, що під час Ісусового хрещення Дух зійшов на Ісуса у вигляді голуба, і потім Дух провадив Його. «Ісуса Дух повів у пустелю …» (Матвія 4:1).

Прихильники «трійці» твердять, що всі три особи «трійці» об’явилися саме тоді, і про це сказано в тексті в Матвія 3:16,17: «І, охрестившись, Ісус вийшов із води. І ось небо відчинилось Йому, і побачив він Духа Божого, що спустився, як голуб, і злинув на Нього. І голос з неба сказав: Це Мій Син любий, що Я вподобав Його» (Попр. верс). Але вчителі теорії про «трійцю» мусять відповісти на такі запитання, що випливають із цього тексту: чий голос промовляв із неба: «Це Мій Син любий?», чи був це Його власний голос?

Де тоді був «Святий Дух», який щойно зійшов на Ісуса? І чи небеса не були відчинені для Ісуса впродовж тридцяти трьох років Його попереднього життя на землі? Справді, коли б Він був Богом або частиною «трійці», рівний у силі, суті й вічності з Богом, то Він мав би завжди доступ до неба. Ці й інші складні запитання переконали духовенство, що найзручніше відповідати – «це все велика тайна!»

Ми погоджуємось, що це була б тайна, якби наука про «трійцю» була правдива. Та однією з найбільших таємниць є питання, хто керував всесвітом ті три дні, коли Ісус лежав мертвий у гробі? Або ж упродовж тридцяти трьох з половиною років Його перебування на землі, коли Він був менший, ніж ангели? Коли б Ісус був Богом, тоді під час Ісусової смерті Бог був би мертвим у гробі.
Яку тоді б чудову нагоду мав сатана захопити цілковиту владу! Але вже сам факт, що він не міг це виконати, доводить, що це тільки Єдинородний Син, Він єдиний, був мертвий.

Писання твердять, що Бог «єдиний має безсмертя», а коли б Ісус був безсмертний Бог, тоді Він не міг би померти. Під час Ісусового перебування на землі диявол влаштовував різні спроби з наміром спричинити Йому смерть. Але досягнувши цього, він, напевно, не дозволив би Йому воскреснути, якщо б то Всемогутній Бог помер. Тож яким недоречним є це вчення про «трійцю»!

Знову пригадуються нам слова Ісуса: «Отець Мій більший від Мене». Більший означає не тільки у владі, але й в особі. Вірний Своїй обітниці, Отець воскресив Свого Сина на третій день.

Коли б Єгова й померлий Христос були одним у суті, тоді воскресіння було б неможливе.

Релігійники наводять писання, де Ісус сказав: «Ніхто в Мене не бере її (Моєї душі), а Я кладу її від Себе. Маю владу покласти її, і маю владу знов прийняти її. Цю заповідь прийняв Я від Отця Мого» (Івана 10:18, Попр. вер.). Цим вони сподіваються довести, що Ісус, «як Бог», міг воскресити Сам Себе. Одначе, по-розумному, навіть переклад Версії короля Якова каже про те, що Ісус добровільно поклав Своє життя. Він мав запевнення по обітниці Отця, що Він буде знов пробуджений до життя.

Ісус прийняв життя назад, коли Бог його воскресив. Емфатичний Діаглот стверджує: «Ніхто не відбирає його від Мене, але Я Сам кладу його. Я маю владу покласти його, і маю владу прийняти його знов. Цю заповідь Я прийняв від Отця Мого». Знову ж таки Американська стандартна версія каже: «Я маю силу взяти його знову», але в іншому випадку вжито слово "право" замість слова "владу". Це засвідчує, що через послух до Божої волі Ісус добровільно поклав Своє життя, як викуп, і в нагороду за вірність Він знов мав право прийняти життя з рук Отця через воскресіння.

Отже, бачимо, що науку про «трійцю» не започатковував ні Ісус, ні перші християни. Ніде в Писаннях нема навіть згадки про «трійцю». Тож коли це, як кажуть, «є основна наука християнської релігії», то чи не дивно, що на ту заплутану науку не звернув уваги Ісус Христос Своїм поясненням або ж тлумаченням її?

Та ще дивнішим є те, що незвершені люди через сотні років прийняли цю ідею з поганства у свої релігії і тепер навчають цієї ідеї, нібито вона заснована на Святому Письмі. Та очевидною правдою є те, що це бажання сатани - не допустити богобоязливих людей пізнати правду про Єгову і Його Сина, Ісуса Христа.

Тому Спаситель дає всім хорошу пораду: «Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, ‒ вони ж свідчать про Мене!» (Івана 5:39).