Що Біблія говорить про сповідь?

 

Кожному з нас хотілося б знати правду: чи Ісус Христос дав владу апостолам сповідати людей і відпускати їм гріхи?

Священники, незважаючи на те, вірять люди в Бога чи ні, живуть морально чи ні, кажуть, що вони мають владу від Бога сповідати їх і відпускати їм гріхи, і що кожна людина, якщо хоче, щоб її гріхи були прощені, мусить сповідатися перед ними.

Забудьмо на хвильку, чого вчать священники, а погляньмо, як учив Ісус Христос.

В Єв. Матвія 6:12, 14, 15 Ісус так вчив Своїх учнів молитися: «Отче наш, що на небі … прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». І додав так: «Бо, як будете прощати людям провини їхні, то і Отець Ваш Небесний буде прощати вам. А як ви не будете прощати людям провини їхні, то і Отець Ваш Небесний не буде прощати провин ваших».

У Єв. Марка 11:24,25 читаємо такі слова Ісуса: «Тому кажу вам: … як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші. Коли ж ви не прощаєте, то і Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших».

Таку саму науку висловлював Ісус щодо питання Петра. «Приступив Петро до Нього і сказав: «Господи, скільки разів провиниться проти мене мій брат, то стільки маю йому прощати? Чи до семи раз?» Відповів йому Ісус: «Не кажу тобі, що до семи раз, а до сімдесяти разів по сім». І розповів притчу про одного пана і про недоброго слугу, що не хотів простити своєму винуватцеві маленької суми, хоча перед цим його пан подарував йому велику суму грошей (Мат. 18:21-35). Уже з цих прикладів, а таких Ісус наводив значно більше, дізнаємося, до кого маємо звертатися по прощення наших гріхів і коли можемо сподіватись на це прощення.

Вчення священників у порівнянні з діями апостолів

Священники вчать, що Ісус після Свого воскресіння дав Своїм апостолам владу відпускати людям гріхи, а вони передали цю владу своїм наступникам, тобто священникам. Вони говорять слова, які сказав Ісус: «Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю! Сказавши оце, Він дихнув і говорить до них: «Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, ‒ простяться їм, а кому затримаєте, ‒ то затримаються!» (Івана 20:21-23).

Погляньмо тепер до Святого Письма. Якщо апостоли розуміли ці слова так, як розуміють їх теперішні священники, і якщо сповідали людей і відпускали їм гріхи, тоді священники говорять правду. Але якщо апостоли розуміли ці слова інакше і не сповідали людей, тоді священникам потрібно визнати, що вони роблять неправильно і обманюють людей.

У Дії Ап. 2:14-41 записана цікава подія. На п’ятдесятий день після воскресіння Ісуса апостоли отримали Святого Духа і під його впливом стали говорити різними мовами. Жиди, які проходили поряд, насміхалися з них, кажучи, що апостоли п’яні. Ап. Петро знав причину цього і пояснив їм, що Ісус, котрого вони розіп’яли, був їх Месією. Жиди, почувши це, пом'якшали серцем і запитали в апостолів: «Що ж нам робити, брати?» Отже, що ж читаємо? Чи Петро або інший з апостолів сказав їм: «Підходьте по черзі до нас і падайте нам до ніг, визнайте свої гріхи перед нами, а ми вам простимо, бо Ісус, Месія ваш, передав нам таку владу? Ні! Ніхто ані єдиним словом не згадував про щось подібне. Натомість читаємо, що Петро сказав так: «Покайтеся, і нехай кожен з вас охреститься в Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів … Рятуйте себе від цього лукавого роду».

Погляд на сповідь апостолів Петра та Івана

Друга схожа подія трапилася кількома днями пізніше. Петро, йдучи з Іваном до храму, оздоровив кривого чоловіка від його вади. Тоді він промовив до здивованого натовпу і, знову ж таки, ані словом не згадав про сповідь або свою владу відпускати гріхи. Але сказав: «Покайтеся і наверніться» (Дії Ап. 3:12-19). Що це? Чи ап. Петро забув про свою владу? Чому він не скористався нею?

Погляньмо, як це питання розумів другий учень Ісуса Іван. У своєму першому посланні 1:7-10; 2:1 він пише таке: «Коли ж ходимо у світлі, як і Він є у світлі … кров Ісуса Христа, Його Сина очищає нас від усякого гріха… Коли визнаємо наші гріхи Він (Бог Отець) вірний і праведний, щоби простити нам наші гріхи і очистити нас від усякої неправди… Мої дітоньки, це вам пишу, щоби ви не грішили. Та коли ж хто й згрішить, маємо Заступника перед Отцем – Ісуса Христа, праведника».

Зі слів ап. Івана бачимо, що визнавати гріхи маємо перед Отцем Небесним і через одного Заступника, яким є Ісус Христос.

Отже, і цей учень не приписує собі влади відпускати комусь гріхи й не радить йти сповідатися перед апостолами, але тільки перед Богом через посередника Ісуса Христа, який Своєю смертю здійснив викуп гріхів людських. «Я є дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене», ‒ сказав Ісус. (Івана 14:6).

Погляд апостола Якова

Послухаймо, що говорить ще ап. Яків: «Зізнавайтесь одне перед одним у своїх прогріхах і моліться одне за одного…» (Якова 5:16). Отже, і він також не наказує йти до священників визнавати свої гріхи, а радить: хай йде один до одного, хто перед ким провинився, а опісля нехай у Бога просить прощення. Так само учив ап. Павло в посланні до Галат 6:1, 2: «Браття, як людина навіть упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте її духом лагідності...».

Чому ж не радить йти на сповідь до когось з апостолів, а тільки щоби скерувати такого в дусі лагідному?

У Дії Ап. 10:43; 22:16 читаємо так: «Усі пророки свідчать про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням» ‒ так сказав Петро. Бачимо, що апостоли не мали такого у своїй практиці, а це завели з часом священники.

Звільнення від гріха через Ісуса

Ісус сказав, ще такі слова до апостолів: «Що зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, а що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі … Ще кажу вам: коли двоє з вас згодяться на землі про всяку річ, якої просити будуть, станеться їм від Отця Мого, що на небі».

Ці слова сказав Ісус як висновок до таких слів: «Коли ж згрішить проти тебе твій брат, іди й викажи йому, і з’ясуйте це між собою. Коли тебе послухає, ти придбав брата свого. А коли тебе не послухає, візьми зі собою ще одного або двох, щоби при устах двох або трьох свідків було стверджене кожне слово. Коли ж їх не послухає, скажи церкві, а коли церкви не послухає, нехай буде тобі як поганин і митар» (Матвія 18:15-19).

Через гріх першого чоловіка цілий світ потрапив у неволю гріха і став немов зв’язаний гріхом. Бог послав Свого Сина на землю, щоб звільнити світ із неволі гріха. Хто увірував, що Ісус Назаритянин був Сином Божим і Месією світу, або Христом, і покаявся, і вступив у Його сліди, цей ставав вільним від гріха.

Звільнення від гріхів через апостолів

Якщо апостол проповідував про Ісуса і з людей хтось увірував у Його слова і став чинити так, як учив Ісус, тоді він ставав звільнений, або ж розв’язаний від гріха. «Бо всякий, що робить гріх, є невільником гріха, ‒ учив Ісус. – І хто буде пробувати в Моїм Слові, справді буде учнем Моїм і зрозуміє правду, і правда визволить його» (Івана 8:31-34).

Тими людьми, за допомогою яких вони звільнялися з кайданів гріха, пізнавши правду про Ісуса, були апостоли. Отже, це вони розв'язували. Але були й такі, що не вірили словам апостолів і ставали ще більш упертими й затверділими проти правди, а тим самим і у своїх гріхах.

Таке сталося за часів Ісуса. Коли фарисеї, попри докази, не хотіли прийняти правду, тоді Ісус сказав: «На суд Я прийшов у цей світ, щоб невидющі бачили, а видющі стали сліпими». Почувши це, фарисеї сказали: «Чи й ми сліпі?» На це Ісус відповів їм: «Коли б ви сліпими були, не мали б гріха. Тепер же кажете, що бачите, тому гріх ваш лишається вам і надалі». (Івана 9:39-41).

У такий спосіб можливим було звільнення людських гріхів і через апостолів.

Але з яким лицем сьогоднішні священники можуть порівнювати себе з апостолами? Це переходить всі межі (2 Тим. 3:1-5).