Що Біблія говорить про хрест?

Християни хваляться, що хрест або знак хреста мають у великій почесті. Хрест ставлять всюди: у церкві, в хаті, в полі, на цвинтарі. Хрест носять на грудях, при годиннику, на царських коронах і на багнетах-мечах. Хрест ставлять як перед початком доброї справи, так і перед найгіршим злом, як це було в часи останньої війни.

Хрестом одні благословляють, а інші проклинають.

Одні хрестяться тричі, другі – один раз. Одні – всією рукою, другі – трьома пальцями. Одні ставлять руку спершу на праве плече, потім на ліве, інші, навпаки, торкаючись чола, живота, плечей. Одні ставлять хрести з одною перетинкою, інші – з трьома; в одних вона розміщена горизонтально, а в інших ‒ навскоси.

Відомо й те, що для християн усі хрести не однакові. Ті, що добрі й святі для православних, для католиків будуть злі й погані, і навпаки. Але як одні, так і інші залучають свої хрести до найрізноманітніших справ. Чому це так? Чи Ісус і апостоли учили цього?

Уже сама різноманітність хреста і його використання поміж християнами свідчить про те, що це вигадка людська з ранніх часів. Апостоли не вчили цього, і це хитрий підступ сатани (Дії Ап. 20:29-31).

В Євангелії Луки 23:33, 34 читаємо: «А коли прибули на те місце, що називають Череповищем, розіп’яли тут Його та злочинців: одного – праворуч, а другого – ліворуч». З цього випливає, що хрест був знаряддям, за допомогою якого забирали людське життя, особливо повстанцям і найбільшим злочинцям.

Це був один із найстрашніших видів смерті.

Розп’ятий довго мучився, аж поки не помирав. Були тоді також й інші види смерті, як-от: зняття голови мечем, утоплення, каменування, але смерть на хресті була однією з найстрашніших і найганебніших з-поміж смертей.

Подібне було й донедавна. Одних позбавляли життя через розстріл, і такий вид страти вважався більш почесний, інших позбавляли життя через повішання. У Франції стинали голову, і це вважалося ганебним видом смерті. Але нікому ще не спало на думку, щоби меч, яким було стято голову, або шнурок, на якому повішено якогось повстанця, або карабін, яким вбито особу, хто брав до хати, або робив собі подобу цього і вішав на стіні, або поставив це на видному місці й цілував його, уважав за святу річ і дорогу пам’ятку. Ні! Кожен буде щасливий, якщо навіть на очі не бачитиме цього смертоносного знаряддя.

А як сьогодні вчиняють люди, що називають себе християнами? Вони ставлять хрести на будь-якому місці, ще й нібито подобу Ісуса зроблять, немов хочуть тим сказати, що вони й тепер готові ще раз розіпнути Ісуса Христа. І то не тільки раз, як це вчинили жиди, а стільки разів, скільки поставили хрестів. Такі дії показують ворожий дух особи.

Правдивий християнин і послідовник Ісуса розуміє добре серцем своїм, що перетерпів його любий Спаситель на Голгофі. Він зробить усе можливе, щоби бути гідним Його учнем не за самим іменем, а за вчинками.

Він не буде носитися з хрестом, на якому помер його Спаситель, а з радістю буде виконувати всі настанови, які залишив Христос, незважаючи на погляди інших. Християнин ніколи нікого не вб’є (розіпне), а навпаки, буде любити навіть ворогів своїх. (Матвія 5:43-48).

Вірні також пам’ятають десять заповідей, друга з яких говорить: «Не роби собі різьби й усякої подоби з того, що на небі, вгорі, і що на землі, долі, і що в воді, під землею. Не вклоняйся і не служи їм, бо Я – Єгова – Бог твій…» (Вихід 20:4 АСВ).

Розмовляючи із самарянкою, Ісус промовив: «Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятися» (Івана 4:23, 24). Тому всяке вшанування хрестів, дерев’яних, кам’яних чи золотих, віддавання їм честі, всяке махання рукою є гидотою в очах Божих і великим гріхом.

«Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба і землі, проживає не в храмах, рукою збудованих, і Він не вимагає служіння рук людських…» (Дії Ап.17:24, 25). У Матвія 16:24-26 Ісус навчає так: «Коли хто хоче йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе і хай візьме свого хреста (не Ісусового) та й іде вслід за Мною».

Такою була настанова Спасителя. Тому потрібно читати Біблію, а вона нас навчить, як правильно служити Богу. «Життя ж вічне – це те, щоб пізнати Тебе, Єдиного Бога правдивого та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3).