Що Біблія говорить про хрещення дітей?

Священники вчать, що кожна дитина, приходячи у світ, родиться з первородним гріхом, і, щоби змити його, потрібно охрестити її водою. Коли дитина охреститься, тоді стає чистою і без гріха. Цей первородний гріх дитина втрачає раз і назавжди. Так навчають всі священники.

Постає запитання: як це можливо, щоби охрещені батько і мати, уже без первородного гріха, привели на світ дитину з первородним гріхом, адже вони обоє вже втратили свій первородний гріх, коли їх охрестили маленькими?

Мала дитина сама не могла ще скоїти гріх, бо не має ще достатньо розуму. Тоді, можливо, Бог водночас із душею дав їй первородний гріх? Кожен мусить згодитися з тим, що Бог не міг дати їй такого гріха.

Отже, є один розумний висновок: дитина не має такого гріха, про який говорять священники.

А коли нема такого гріха, тоді нема що змивати. Іншими словами, хрещення, яке проводять священники, не має жодного значення і є непотрібним.

• Що гріх є не на тілі людини, а на її душі.
• Щоби мати гріх, треба його зробити свідомо і добровільно.
• Що сам Бог кожного разу творить душу для кожної дитини, а батьки дають їй тільки тіло.
• Що гріх не можливо нікому передати проти його волі. Людина мусить його сама вчинити свідомо й добровільно.

Святе Письмо говорить про один гріх, який перейшов з Адама на всіх людей. Тим гріхом є непослух Адама і кара за нього – смерть, яка передалася у спадок усім його нащадкам. З цією карою за гріх, а значить із зародком смерті, народжується кожна людина. Так навчає ап. Павло: «Тому-то, як через одного чоловіка (Адама) ввійшов у світ (на всіх людей) гріх, а з гріхом – смерть, так прийшла й смерть на всіх людей через те, що всі згрішили». Тому всі через Адама умирають (Римлян 5:12).

Від цього гріха і його кари, тобто від смерті, не врятує жодне поливання водою, яке називають хрещенням. Ні! Від тої кари врятує тільки одне, і в тому є заслуга смерті Ісуса Христа. Так і вчить ап. Павло: «Бо, як в Адамі всі умирають, так і в Христі всі оживуть» (1 Коринтян 15:22). Як через Адама всі люди ідуть до гробу, так через Христа всі вийдуть із гробів. «Не дивуйтеся цьому, бо прийде час, що всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого і повиходять» (Івана 5:28).

Великим прикладом у цьому питанні є для нас сам Спаситель. Коли Ісус мав тридцять років, Він представив себе Богу через цілковите посвячення чинити волю Божу, і це Він символічно показав шляхом занурення у водах Йордану (Матвія 3:13-16).

Чи потрібне хрещення для кожного, хто бажає чинити волю Божу? Так, тому що хрещення, або занурення у воду є зовнішнім проявом і свідчить, що особа відклала свою самолюбну волю і згодилася чинити волю Божу.

Ісус прийшов до Йордану, щоб охреститися, та Іван відмовився це зробити. Тоді Ісус сказав йому: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виконати всю правду» (вірш 15). Так навчали й робили і Його учні (Дії Ап. 2:38; 10:44-48).

Ані Ісус Христос, ані Його апостоли ніколи не хрестили малих дітей.

У Святому Письмі немає найменшої згадки про це. Але Він сказав їм так: «Тож ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх…, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Матвія 28:19, 20).

Ці слова нам доводять, що хреститися людина може тільки тоді, коли вона є навченою зберігати Слова Божі. Отже, Ісус наказував апостолам йти і навчати дорослих людей. Хто увірував у слова апостолів, прийняв їх за правдиві й хотів так чинити, як Ісус вчив, тоді той мав можливість охреститися у воді. Але це хрещення мало зовсім інше значення, ніж як це загальноприйнято розуміти. Значення того хрещення дуже важливе. Хто виконає його умови, той отримає велику нагороду (Луки 18:28-30).

Спираючись на пророцтва Божого Слова, які тепер сповнюються, ми заявляємо, що тією нагородою та єдиною надією для людей, щоб отримати мир і щастя, є Царство Боже, про яке Ісус казав молитися (Матвія 6:9-13).

Тому радимо: станьте під прапор правди, Слово Боже, котре вкаже вам правдиву дорогу, з якої не зблудите, – дорогу до життя через Царство Боже.