Дисципліна дітей для життя
"Дорога до життя — це докір і наука" (Прип. 6:23).
Єгова нагадує дітям: "Бережи, мій сину, що твій батько заповідає, і материної науки не цурайся. На серці те собі по всі часи нав’яжи, повісь собі те на шиї. Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказує; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатує: бо закон — це твій світильник, знання — це світло, дорога ж до життя — це докір і наука" (Прип. 6:20-23).
Часом, хоч родичі дають правильні поради і наставляють на правильний приклад, діти таки відмовляються слухати. Це спонукає нас до наведення дисципліни і примушує поставити собі оте суперечливе питання: покарати все ж чи залишити без покарання?
Багато дитячих психологів кажуть "не торкатись дітей". Один із них сказав: "Чи ви, матері, зауважуєте, що кожного разу, як ви вдарите вашу дитину, ви цим показуєте, що ненавидите її?"
Єгова каже: "Хто жаліє лозини - ненавидить сина, але хто любить сина, той змалку наказує його". Іноді покарання дитини може врятувати їй життя, бо Єгова каже: "Безкарною свою дитину не лишай: як покараєш її лозиною, вона не вмре. Ти покараєш її лозиною й врятуєш душу її від Шеолу".
Єгова бачить нас і наші серця зсередини: "Бо людина має зле серце замолоду". Який вихід? "Дурощі впились юнакові в серце, та повчальна лозина прожине їх звідти" (Прип. 13:24; 23:13, 14; 20:30; 1 Мойс. 8:21; Прип. 22:15).
Покарання словом
З деякими дітьми так буває, що слова не допомагають, і тоді родичі мусять мужньо використовувати лозину, щоб врятувати дитину від шансу занапаститися. Хоч дитина й розуміє ваші слова, вона може нехтувати ними, як це в Приповістях 29:19 сказано: "Словами годі раба навчити: хоч він їх і чує, та не послухає".
У Прип. 29:21 сказано: "Хто розпещує слугу змалку, той зрештою нічого не скористає з нього, хіба пожне невдячність". Це також правда: розпещені родичами діти не мають пошани до надто пестливих, недбалих або поблажливих і недисциплінованих родичів, з такими вони більше стають докучливі й неповажні.
З іншого боку, дисципліна, якщо мудро, чесно і милосердно впроваджена, здобуває повагу, як це Павло пише до Євреїв: "Ще ж мали ми батьків, тіла нашого карателів, та й поважали їх… Усяка ж кара на той час не здається радощами, а смутком. Але опісля дає гарний плід впокою тим, що нею навчені правди" (Євр. 12:9, 11).
Така дисципліна навчає, а не накладає болісну кару.
Караючи, пам'ятайте приповість: "Не добре діяти без знання, бо хто квапиться - спіткнеться". Вдарити у наглій злості є доказом лихої мотиви. Така дисципліна існує хіба для самолюбного полегшення і не виконана з любові до дитини. У багатьох випадках порятунок можна знайти між двома крайностями: ніколи не карати або карати завжди. Але це не є правилом на всі випадки.
Правильний підхід
Здібності й настрій кожної дитини треба брати до уваги. Одні діти дуже чутливі, і тоді покарання не є потрібним. Інші можуть бути дуже запеклими, тоді такий драстичний спосіб може бути некорисним.
Щодо людей є дві приповісті: "В устах розумного мудрість пробуває, на тіло ж безумного ціпом спадає". "Розумного докір більше діймає, ніж дурного сто ударів" (Прип. 19:2; 10:13; 17:10). Так буває і з дітьми. Одні більше чутливі, покірніші від інших. Докір може дисциплінувати їх більше, ніж покарання.
Батьки! Якщо так маєтеся з вашою дитиною, будьте терпеливі.
Можливо, це неприємні, неприйнятні риси, але ваша дитина набула їх від вас. Дитина не могла успадкувати ці речі нізвідки. Ми мусимо погодитися, що дорослі дають своїм дітям лихий початок. Адам і Ева поклали кожному з нас лихий початок. Отже, Біблія каже: "З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі провадить. Хто з нечистого може чистим родитись? Аніхто! Ось-бо я в беззаконні народився, і в гріху зачала мене мати моя" (Йова 14:1, 4; Пс. 51:5; Рим. 5:12).