Доки існуватиме зло?

• Чому праведний Бог Єгова дозволив сатані жити й спонукати людей до лукавства?
• Чи воно так завжди буде?
• Чи існує спосіб для чесних людей захиститись від того впливу?

Диявол не був завжди дияволом. Був час, коли він тішився високою позицією в родині Божій. Він був духовним сином Божим, ім’я якого було Люцифер. Незважаючи на уяву деяких людей, він не був препоганою потворою з рогами та хвостом, ні, він був прекрасним створінням. «Ти печать досконалості, повен мудрості і вершина краси. Ти проживав у Едемі, садку Божому: усякий дорогий камінь – на одежі твоїй…» (Єзек. 28:12-15).

Через його споріднення як синові Божому йому дано велике довір’я та відповідальність бути сторожем людства. Цей призначений уряд, згідно з Біблією, в Езек. 28:14, названо: «помазаний херувим, що охороняє» (англ. вер.) Бог оселив пару людей в Едемі, тож завданням духа Люцифера було допомагати їм виконувати Божі заповіді й навчати правильно ставитися до Творця. Тому про нього можна було сказати: «пробував у Едемі».

Якийсь час все йшло добре у всесвіті, і мир панував у всьому світі. Але так тривало недовго. Захланність та самолюбність увійшли в Люцифера, він мав великі видіння. Він передбачив людський рід на землі, що гармонійно і в посвяті віддає поклін Єгові як великому Цареві й Творцеві всякого добра. Люцифер забажав цього поклоніння для себе, і через те його серце стало злющим.

Він збунтувався проти теократичного порядку. «Як же ти впав з неба, о Люцифере, ти, сину поранку! Як же ти провалився на землю, ти, що топтав народи! Ти-бо сказав у серці своїм: я зійду на небо, поставлю мій престол над зорями Божими; і засяду на горі між богами на краю півночі. Зійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнім зветься» (Іс. 14:12 –14).

Серце – це центр думок. Це орган, який спонукає до діяльності. «Із глибини серця уста промовляють» ‒ промовив Господь. Зауважте, що Люцифер сказав «у серці своїм», що він возвеличить себе. Цього навіть не потрібно було промовляти своїми устами. Напрям його дій був достатнім. Це вперше проявилося через хитре й скритне введення гріха у світ. Бог Єгова заповів першій парі не їсти з дерева пізнання добра і зла, бо це принесе їм смерть. Люцифер спонукав Єву до непослуху. Уживши свого речника вужа, він сказав до неї: «Ти, напевно, не вмреш». Ця перша брехня започаткувала Люцифера як «батька брехні» (Ів. 8:44).

Хоч Бог виніс присуд смерті Люциферу, проте слова того вироку переконують, що мине певний період часу, доки він буде виконаний. «І покладу ворогування між тобою й жінкою і між насінням твоїм і насінням її, воно розчавлюватиме тобі голову, ти ж упиватимешся йому в п’яту» (Буття 3:15). Диявол мусів мати час, щоби виплекати своє насіння. Від цієї точки в Біблії говориться про нього не як про Люцифера, а як про сатану, вужа, диявола й змія (Об. 12:9).

Відвернувши першу пару від Бога, тепер він думав, що успішно дійде до своєї мети: «Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого… підіймусь понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!» З глумом та насмішкою він немовби говорив: «Єгово, ти не можеш поставити людей на землі, яких я не міг би якимось чином відвернути від Тебе». Насправді цих слів у Біблії немає, але те, що вони були сказані в тому сенсі, є очевидним.

У книзі Йова, читаємо: «Сталося ж одного дня, що сини Божі прийшли стати перед Господом. Прийшов і сатана між ними. І спитав Господь сатану: «Звідкіля прийшов єси?» Відказав Господеві сатана: «Я ходив по землі й обійшов її навкруги». І сказав Господь сатані: «А звернув ти увагу на слугу Мого Йова? Бо нема на землі іншого такого – щирого, справедливого, богобоязливого та щоб цурався так усього лихого. І відказав сатана Господеві: «Чи то ж Йов дармо такий богобоязливий? ... Працю рук його благословив єси ... Простягни тільки руку й торкнись до всього, що він має, а він проклинатиме Тебе в лице Твоє» (Йова 1:6-11).

ЦІ слова відкривають давню суперечку між Богом та сатаною. Боже запитання «звідкіля прийшов єси, сатано? і відповідь сатани «я ходив по землі» вказують, що Єгова дозволив сатані сформувати його насіння або дітей з-поміж людей. Крім хвальби сатани, що бажав встановити собі престол над зорями небесними, той виклик включив також справу невинності чоловіка відносно його Творця.

Йов справді існував. Він був нащадком Авраама й жив близько 1700 років перед Христом, або 2300 років після бунту сатани в Едемі. Упродовж цього часу люди мали нагоду довести їхню невинність Всевишньому. Отже, той спір не був новий в часи Йова.

Сторінки Біблії повні оповідань про тих, що знехтували своїм Творцем під впливом сатани. З іншого боку, були й такі чоловіки, як-от, Йов, що змогли витерпіти все, що сатана вчинив їм, і своїми діями серед таких обставин довели, що він - «батько брехні» і цілком не спроможний «бути подібним до Всевишнього».

Приклад цього маємо з історії євреїв. Коли вони як народ докладали своїх зусиль, аби служити Єгові й виконувати Його заповіді, тоді Він був з ними, воював у битвах за них і давав їм економічний добробут. Коли ж вони піддавалися принадам диявола й практикували поширені поганські обряди різних народів, тоді Єгова забирав Свою охорону, а вони терпіли з руки сатани.

Ніколи диявол не зміг відвернути всі створіння від свого Творця. У всі періоди від часу Едему жили вірні чоловіки й жінки, яких невинність щодо Бога була беззаперечна і яких диявол не міг відвернути від правдивого почитання Єгови.

Так було і з Христом. Хоч Він умер ганебною смертю з руки сатани, однак сатана не зміг довести, що невинність до Бога є неможливою справою для людських створінь серед усяких обставин, які диявол може витворити.

Писання вказують, що тим обіцяним насінням є Христос, що має «розчавити голову вужеві», і в Об’явленні 12:7-9 йдеться, що Він уже зробив кроки у цьому питанні: «І постала війна на небі: Михаїл і ангели Його воювали проти змія, і змій воював і ангели його, і не здолали; ані місця вже не знайдемо для них на небі. І скинутий змій великий, вуж вікодавній, званий дияволом і сатаною, що зводить всесвіт, скинутий на землю, і ангели його з ним скинуті».

Є численні докази, що ця подія мала місце від 1914 р. до 1918р. Сатана вже більше не має доступу до неба. Він скинутий з неба на землю, і всі його злі ангели, або біси – із ним. Він далі є невидимим духом-сторожем над неслухняними людьми, і з цієї позиції він ще не усунутий.

Писання кажуть: «Горе жителям землі й моря, бо зійшов диявол до вас, маючи великий гнів; знає-бо, що недовгий його час» (Об. 12:12). Ми знаходимося саме тепер у тім періоді горя. Сатана, знаючи, що його час обмежений, проявляє всю свою лютість. Багато чесних людей роблять те, чого бажає сатана. Вони відвертаються від Бога, бо думають, що це Бог Єгова спричиняє такий смуток і горе. Але насправді Він тільки дозволяє сатані довести його чванливі привласнення до зверхності і маловір’я людей.

Призначений час для такого доказу вже майже скінчився, і диявол і його демони знають це. В Якова 2:19 говориться: «Ти віруєш, що Бог один; добре робиш: і біси вірують, та й тремтять». Вони тремтять, бо кінець їхній уже близько.

Так він діяв упродовж 6000 років, тому сьогодні більшість людей сумнівається в існуванні сатани і його злих ангелів. Для них гріх, лукавство й зло є тільки умовним станом, який успадкувало людство. Але причина їхнього сумніву стає зрозумілою. У 2 Коринтян 11:14 читаємо: «I не дивно, сам бо сатана прикидається ангелом світла». Його засоби для обману людства видаються невинними. Створена ним Організація Cвітової Безпеки, Об’єднані Держави Народів, рухи злучених церков і т.п. ‒ все це плани для засліплення людей у правдивому питанні.

Але так не буде завжди. Об’явлення 20:1-3 говорить нам про час, коли архизводитель буде цілком стриманий в його діяльності. Він буде зв’язаний на тисячу років, щоб не зводити більше людей, аж прийде знов Божий час на його короткочасне звільнення. Та поки що зведення, брехня і лицемірство тривають.

Тоді виникає питання: де ж знаходитесь ви в питанні невинності? Чи не підтримуєте ви вашим напрямом сатану?

Багато смиренних людей шукають схвалення Єгови і своїми справами доводять, що диявол є брехун. Як осягнути Боже визнання? В 2 Tимофія 2:15 читаємо: «Старайся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди. Студіювання Слова Божого розповідає нам про хитрі махінації сатани і про те, як людина може відкинути його. «Противтеся ж дияволові, то й утече він від вас» (Якова 4:7). Це не означає, що людина може бути вільна від нападів диявола, якщо має сильну віру. Доки сатана не буде знищений, він буде мати сильний вплив на людей.

Остаточний кінець сатані прийде через його цілковите знищення (Матвія 25:41). Те, що знищене вічним вогнем, не може бути поховане ніде, воно щезає навіки. «Oзеро вогняне і сірчане», в яке сатану-диявола буде остаточно вкинуто – це вічна смерть, з якої немає воскресіння. «Це друга смерть» (Об. 20:10, 14, 15).

Iсус Христос постарається, що сатана-диявол буде знищений. Про це написано в листі до Євреїв 2:14: «… щоб смертю знищити того, хто має владу смерті, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя під страхом смерті утримувався в неволі». Через свого пророка Бoг Єгова сказав до сатани: «…ти пострахом станеш і не буде тебе аж навіки!» (Єзек. 28:19).

Аж тоді «бог цьогo лукавоrо світу» не зможе більше контролювати народи й невидимо панувати над ними. Сатана буде мертвий!

Тож озбройтеся знаннями! «Будьте тверезі, пильнуйте, бо ворог ваш, диявол, як лев рикаючий, ходить, шукаючи, кого пожерти. Противтесь йому твердою вірою, знаючи, що такі страждання випадають на долю й братам вашим у всьому світі» (1 Петра 5:8, 9).