Дисципліна дітей для життя
“Дорога до життя — це докір і наука.”— Прип. 6:23.
ЄГОВА нагадує дітям: “Хорони, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся; На серці їх собі по всі часи нав’яжи, повісь собі їх на шиї. Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують: Бо закон — це твій світильник, навчення — це світло, дорога ж до життя — це докір і наука.” (Прип. 6:20—23)
Часами, хоч родичі дають властиву інструкцію і наставляють властивий приклад, діти таки відмовляються послухати. Це приводить нас до дисципліни, і примушує зустрінути те гаряче суперечне питання: бити або не бити.
Багато дитячих психолоів кажуть “не дотикатись до дітей”, як це один сказав: “Чи ви матері завважуєте, що кожний раз, як ви вдарите вашу дитину, цим ви показуєте, що ви ненавидите її?” Єгова каже: “Хто жаліє лозини, ненавидить сина, але хто любить сина, той з малку наказує його.” Покаравши дитину, це може врятувати її життя, бо Єгова каже: “Не караним твого хлопця не лишай; як укараєш його лозиною — він не вмре; Ти покараєш його лозиною й врятуєш душу його від преісподньої.” Знову: “Рани від побоїв — це лік проти зла, та й удар, що доходить аж до самої утроби.” Це Єгова, що може заглянути внутрішні часті людей і дітей, й одного разу, що було типом нашого дня, Він зробив це і бачив: “Бо надих людського серця злющий з молодощів його.” Лік? “Дурнота впилась молодикові в серце, та навчаюча лозина прожине її від його.”— Прип. 13:24; 23:13, 14; 20:30; 1 Мойс. 8:21; Прип. 22:15.
З деякими дітьми буває, що слова не помагають, і тоді родичі мусять мужньо приложити лозини, щоб врятувати дитину від зопсуття. Хоч вона розуміє ваші слова, вона може нехтувати ними, як це в Приповістях 29:19 сказано: “Словами годі раба навчити; хоч він їх і чує, та що ж не слухає.” Два вірші нище (Прип. 29:21, АТ) там каже: “Хто розпещує слугу з малку, той остаточно нічого не скористає хіба невдячність.” Це також правдою є відносно дітей, що розпещені родичами діти не мають пошани до надто пескливих або недбалих або поблажливих родичів, що повстримують справлення, з такими вони більше стають докучливі й неповажні. З другої знов сторони, дисципліна, якщо мудро, чесно і милосердно виконана, здобуває повагу, як це Павло пише до Євреїв: “Ще ж, мали ми батьків, тіла нашого карателів та й поважали їх… Усяка ж кара на той час не здається радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.” (Жид. 12:9, 11) Така дисципліна навчає, а не накладає болюче карання.
В часі карання памятайте приповість: “Не добре діяти без знання, й хто поквапний спіткнеться.” Вдарити у наглій злості є доказом лихої мотиви, іменно, звільнення зворушного натиску надутого родича. Така дисципліна є для самолюбного полекшення і не є виконана з любови до дитини. У багатьох случаях ратунок можна знайти між двома крайностями: ніколи не бити або все бити. Але це не є право у всіх случаях. Успосіблення й настрій кожної дитини муситься розважати. Декотрі є дуже чутливі, і така драстична міра, як биття, не є потрібна. Знов інші можуть бути так запеклі, що такий драстичний спосіб може бути некорисний. Відносно людей є дві приповісті: “В устах розумного мудрість пробуває, на тіло ж безумного ціпом спадає.” “Розумного докір більше діймає, ніж дурного сто вдарів.” (Прип. 19:2; 10:13; 17:10) Так буває і з дітьми. Декотрі є більше чутливі як другі; інші є покірніщі як другі. Докір може дисциплінувати їх більше як биття других, котрі є більше уперті і в котрих дитяче серце більше як звичайно затримало примхів.
Родичі, якщо так справа мається з вашою дитиною, будьте терпеливі. Можливо, що це не приємне, не досмаку, не принятне, але та дитина набула це від вас. У вас це можна поконати, можливо, що воно ніколи не вийшло на верха; але все це знаходиться у вас десь, бож дитина не дістала його ні звідки. Ми мусимо зустрінути це: дорослі дають їх дітям лихий початок. Адам і Ева дали кожному лихий початок. Отже Біблія каже: “З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі провадить. Хто з нечистого може чистим родитись? Ані один.” “Ось бо я в беззаконні родився, і в грісі почала мене мати моя.”— Йова 14:1, 4; Пс. 51:5; Рим. 5:12.